Батькам

🔺   Навчання вдома: практичні поради для батьків від психологині Світлани Ройз

 Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання

Перший етап . Ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй бракує, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути переконані, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть із нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволений смайлик. Через якийсь час ви разом із дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення  конкретних питань. Основним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу — у тому, аби дитина переконалася, що вона вже дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.

Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу знадобиться на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу у тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.

Ви вважаєте, що такий  підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався…»)? На  надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати та спланувати свою до­помогу?

 Як мотивувати дитину до навчання

МОЖЛИВІ ПРИЧИНИ УТРУДНЕНЬ У НАВЧАННІ ДІТЕЙ

1.     Дитина нездорова.

2.     Учень швидко стомлюється, а регулювати свій темп неспроможний.

3.     Батьки не вміють допомогти учневі або ставляться до нього як до дорослого (пояснять один раз, вважаючи, що цього досить) або як до малюка – повторюють те саме безліч разів.

4.     Дорослі не вміють зацікавити дитину навчальною працею як захопливою грою.

5.     Дитина не в змозі уважно працювати в школі і вдома, оскільки навчальна завантаженість для неї непосильна (не вироблені навики навчання).

6.     Батьки надто при згнічують учня погрозами і покараннями. Не вміють своєчасно схвалити і підбадьорити маленьку людину.

7.     Дорослі не вміють чітко пояснювати, давати ділові поради.

8.     Батьки не дотримуються принципу єдності вимог у навчанні: кожен нав’язує дитині свій стиль роботи.

ПОРАДИ  БАТЬКАМ, ЩО  ДОПОМАГАЮТЬ  ДІТЯМ  УЧИТИСЯ

1.     Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не нудьгувала під час занять.

2.     Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначають час і практика. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант завдання.

3.     Не виявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і незначного просування або навіть деякого регрессу вашої дитини.

4.     Будьте терплячими, не поспішайте, не давайте дитині завдань, що виходять за межі її інтелектуальних можливостей.

5.     У заняттях з дитиною треба знати міру. Не змушуйте дитину виконувати вправу, якщо вона весь час крутиться, стомилася, неврівноважена. Спробуйте визначити межі витривалості дитини, збільшуйте тривалість занять щоразу на невеликий відрізок часу.

6.     Бажано використовувати ігрову форму занять, оскільки діти погано сприймають чітко регламентовані, повторювані, монотонні заняття.

7.     Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слово підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу с амооцінку.

8.     Необхідно пам’ятати, що покарання за неправильне розв’язання завдань буде останнім і найменш ефективним способом, що завжди викликає в дитині негативні емоції.

Початкова школа

У перший клас діти приходять з очікуванням нових, цікавих подій. Але саме перші роки навчання пізніше згадуються деяким з нас як найнудніші. Що можуть зробити батьки, щоб зберегти у дитини інтерес до навчання?

Створити безпечний простір

Перше розчарування нерідко відбувається із-за очікувань, що не виправдалися. Батьки рідко говорять з дітьми про те, як влаштована школа, як поводитися з вчителькою, не пояснюють, чи можна на уроці піти в туалет або поговорити з приятелем, якщо раптом стало нудно. «Постарайтеся показати дитині, де він вчитиметься, заздалегідь, – радить дитячий психолог Олена Морозова. – І грайте з ним «в школу», «у вчительку» (навіть після того, як він піде в перший клас). Це допоможе йому освоїтися з новим життям, а його очікування стануть реалістичнішими». «Важко вчитися із задоволенням і тоді, коли удома батьки постійно критикують школу, коли їм самим не подобається вчителька, – додає сімейний психолог Людмила Петрановськая. – Дитина відчуває, що мама залишає його в школі з неспокійним серцем. Реакція дорослих означає для нього одне – в школі небезпечно. І він лякається, відчуває себе беззахисним і витрачає багато сил на те, щоб справитися зі своїми страхами. Енергії на навчання у нього простийо не залишається». «Допомогти молодшим школярам вчитися – означає бути поряд, відгукуватися і підтримувати, – продовжує Олена Морозова. – Бути залученим в життя сина або дочки, бути дорослим по-справжньому».

Розвивати допитливість

Дитина потребує нас, але при цьому вона не повинна бути від нас залежною. Саме у першому класі він починає серйозно вчитися самостійності. Але є ситуації, з якими сам він ще не може справитися. Нудно вивчати букви, вже уміючи читати. Важко змусити себе писати нескінченні ряди карлючок і заучувати правила. Інтерес до навчання і потреба пізнавати поступово згасають. «Звичайно, варто пояснити дитині, що це тільки почало і потім завдання будуть складнішими і більш інтереснимі, – вважає психолог Тамара Гордєєва. – Та все ж, признаємося, шкільна рутина дійсно нудна». Саме батькам належить «брати дитину за руку» і відкривати перед ним нове. «Дивіться разом з ним на хмари і розповідайте йому про планети, гуляйте по лісу, відчуваючи його запахи і прислухаючись до звуків, – пропонує Олена Морозова. – Безліч відкриттів, задоволення, яке дитина неодмінно відчує в такі миті, дозволять йому зберегти радісну цікавість до світу, бажання досліджувати, експериментіровать і спостерігати». Справжній інтерес завжди пов’язаний з яскравими враженнями, а не з тиском і натаскуванням, які поступово викликають огиду до навчання.

Помічати досягнення

Кожному хочеться бути успішним. Але невдачі, що повторюються, народжують відчуття безпорадності, діти перестають пробувати і втрачають віру в себе. «В цьому випадку постарайтеся стриматися і не указувати дитині на кожну його помилку, та ще попутно повідомляючи «як треба», – радить Олена Морозова. – Краще, що можуть зробити батьки, – навчити дитину порівнювати себе не з іншими, а з самим собою. Похвалите його за те, що раніше він робив 25 помилок в диктанті, а зараз лише 22. Помічайте навіть мінімальні досягнення». Навчання, особливо в молодших класах, неможливе без постійної «дозаправки» позитивними емоціями. Кожному хлопчикові і дівчинці важливо випробувати відчуття перемоги – в навчанні, творчості або спорті. Але в цьому віці діти швидко забувають про свої маленькі успіхи. Іноді, щоб відчувати себе сильніше, дитині досить сказати собі: «Хай я поволі вважаю, та зате пишу акуратно». Тим, хто сумнівається в своїх силах, це відчуття – «я можу» – допомагає розірвати замкнутий круг неуспішності. «Поетому так важливо, щоб в тих предметах, де дитина відчуває хоч би невеликий інтерес, батьки почастіше нагадували йому про його успіхи», – уточнює Олена Морозова.

Восьмилітки вчаться інакше

Молодші школярі не сприймають критику, їх мозок реагує тільки на похвалу. Голландські учені досліджували активність мозку школярів за допомогою Мрт*. І виявили, що активність зон, відповідальних за розуміння, у 8–9-річних дітей не мінялася, коли їх роботу критикували (наприклад: «Тут відповідь невірна»). У цьому віці діти ще не здатні вчитися на своїх помилках.

І лише з 12–13 років підлітки емоційно реагують на повідомлення про їх помилки і невдачі і можуть отримати користь зі свого негативного досвіду..

* The Journal of Neuroscience, 2008 № 28 (38).

Ваша дитина втратила інтерес до навчання, якщо.

·         .уже більше трьох тижнів у нього є хоч би половина з наступних проблем.

·         Він говорить, що вчитель(ніца) його не любить або йому не подобається.

·         Відмовляється від допомоги, навіть коли вона необхідна.

·         Перед відходом в школу у нього болить живіт, він забуває свої речі.

·         Він незадоволений своїми відмітками.

·         Він упевнений, що у нього нічого не вийде, і хоче, щоб його заспокоїли і похвалили.

·         Швидко забуває навіть ті уроки, які вивчив напам’ять.

·         Не розповідає про школу.

·         Говорить, що вчитель(ніца) дуже часто кричить.

·         У першому класі нудьгує по дитячому саду, в четвертому – боїться переходу в п’ятий.

·         Скаржиться, що у нього немає друзів серед однокласників.

Середня школа: самостійність і заохочення
Швидке зростання і гормональні бурі міняють сприйняття себе і відносини з тими, що оточують. Ця революція в житті підлітка позначається і на навчанні. А захоплення сучасними технологіями, новими формами спілкування і дозвілля стає ще однією причиною конфліктів з батьками.

Навчити вчитися

Перехід в 5 клас супроводжується зміною всієї системи шкільних занять. «Вчителів тепер значно більше, одні завдання треба робити на завтра, інші – на наступний тиждень, – нагадує сімейний психолог Людмила Петрановськая. – У кожного вчителя свій стиль, займатися стає набагато складніше. І багато дітей втрачаються. Кращий спосіб допомогти їм – навчити діяти в нових обставинах». Разом можна скласти план занять, поставити «напоміналки» в телефон, залишаючи дитині відповідальність за виконання уроків». У цьому віці дуже допомагає чіткий розпорядок дня. Корисно привчити сина або дочку займатися в певний годинник, і краще до того, як сідати перед телевізором або комп’ютером. «Уважно стежити за навчанням, але не наполягати на високих результатах – таке непросте завдання стоїть перед батьками, – говорить дитячий психолог Олена Морозова. – Якщо чекати від школяра цього віку великих успіхів, це може погасити в нім бажання вчитися». Важливо, щоб він розумів: знання міняют його самого, додають йому упевненості, з ним стає цікаво спілкуватися.

Підняти самооцінку

Сучасні школярі дуже швидко зневіряються. Вони пасують перед щонайменшими перешкодами, відмовляючись докладати зусилля, якщо результат не гарантований. Багато в чому це відбувається тому, що діти не довіряють собі і гостро переживають свою некомпетентність. «Надайте підліткові самому відповідати за те, як він вчиться, – говорить Тамара Гордєєва. – Дозволяйте діяти самостійно. Компетентність народжується тільки в діяльності, причому достатньо складною, яка може бути викликом для дитини». Допоможіть йому зрозуміти власні відчуття і бажання, підкреслюйте сильні сторони характеру. І не робіть трагедії з помилок і невдач… Нам корисно пам’ятати про те, що шкільні бали – це оцінка сьогоднішніх знань дитини, але не його самого як особи. Крім того, під час пубертатного періоду інтереси дитини зміщуються. Крім навчання його починає цікавити, хто з ким дружить, хто і що сказав, хто кого зрадив. «Він відкриває для себе мир спілкування з однолітками, – пояснює Людмила Петрановськая– а інтерес до навчання на якийсь період знижується, особливо у хлопчиків».

Ослабити контроль

Молодші підлітки особливо потребують упевнених, справедливих і авторитетних батьків. «Від дорослих вони чекають схвалення кожній своєї роботи, постановки здійснимих завдань, пошани своєї незалежності», – уточнює Людмила Петрановськая. Поступово ослабте контроль, але будьте уважні до того, чим живе дитина. Батьки, які і в 7–8 класі жорстко контролюють виконання домашніх завдань, можуть спровокувати у дітей тривогу і невпевненість в собі. «Для підлітка важливий інтерес дорослих до того, що з ним відбувається. Не до відміток, а до процесу навчання, до його нових інтересів і захоплень, – говорить Тамара Гордєєва. – Перестаньте питати: «Які у тебе оцінки?» Але обговорюйте прочитане, розповідайте про те, що вас зацікавило, просіть підлітка пояснити те, в чому він розбирається краще за вас, прислухайтеся до нього, коли обговорюєте важливі сімейні справи. Словом, приймайте його серйозно». Ваш інтерес, підтримка, а не контроль мотивують підлітків вчитися. «Вони починають розуміти чтпро ходять в школу не потім, щоб порадувати батьків, – пояснює Олена Морозова. – Але якщо повторювати: «Гарні оцінки потрібні тобі, а не мені», це викличе протест і опір».

Ваша дитина втратила інтерес до навчання, якщо.

·         Хоча б три з цих проблем виявляються протягом декількох тижнів.

·         Йому нецікаві шкільні предмети.

·         Він часто критикує викладачів.

·         У нього не виходить вчасно вставати вранці.

·         Він забуває записувати завдання.

·         Він забуває здавати письмові завдання, навіть якщо вони зроблені.

·         Він не виконує завдання по пропущених уроках.

·         Він погано поводиться на уроках і регулярно отримує зауваження.

·         Він не бере участь в житті класу.

·         Він відпрошується з уроків, скаржачись на погане самопочуття.

·         Він часто відчуває себе утомленим і може заснути на уроці.

Старші класи: гнучкість і витримка
Життя старшокласника проходить під знаком необхідності вибору вузу і здачі ЗНО. На порозі майбутнього для нього неоценіма підтримка батьків.

Успіх – результат зусиль

Інтерес до знань у старшокласників залежить перш за все від атмосфери в школі, престижності освіти серед друзів, планів самого підлітка на майбутнє. Але є важлива область, де велика роль батьків. Від нас залежить, як дитина сприймає причини своїх успіхів і невдач. Він може вважати, що його успіх – це випадковість (наприклад, результат гарного настрою вчителя або того, що йому попалася знайома тема), а невдачі пояснювати відсутністю таланту. І навіщо старатися, якщо від тебе нічого не залежить? «Дуже важливо показувати в спілкуванні з сином або дочкою, що для стабільних успіхів необхідні наші зусилля, – говорить психолог Тамара Гордєєва. – Але при цьому учити дитину гнучкості: чим робити раз по раз те, що не виходить, краще пошукати нову стратегію рішення». Важко визнати помилку і піти далі, якщо дитина упевнена в тому, що він – неуважний. Будь-який ярлик, що «пристав» до підлітків, обмежує їх, заважає відноситися до себе конструктивно. Кажучи дитині, що він неспособный, ледачий, ми викликаємо у нього безпорадність, засмучення, відчай; він не розуміє, що йому робити. «І навпаки, коли підліток бачить зв’язок між результатом і вибраною ним стратегією, – продовжує Тамара Гордєєва, – він починає аналізувати, що і чому він робить, з чого краще почати наступного разу».

Подолати страх іспитів

Непросто зберегти холоднокровність і не піддатися загальній паніці, пов’язаній із здачею ЕГЕ. «Батьків турбує перш за все результат, – говорить Тамара Гордєєва. – Маніпуляція відчуттям провини («Я так за тебе хвилююся» або «Ми стільки грошей витратили на репетиторів, ти просто не можеш погано здати ЕГЕ»), можливо, і викличе сплеск працьовитості, але він буде недовгим. Інтерес і бажання готуватися до іспиту виникають у школярів, лише коли дорослі орієнтують їх на процес пошуку відповідей, на зміст завдань, хай і не завжди логічних і вдало складених. Інтелект старшокласників не поступається інтелекту дорослих. Проте при зубрінні і натаскуванні на результат використовується лише пам’ять, що означає для дитини відступ на нижчий ступінь мислення. Такий метод не тільки ослабляє його мотивацію, але і виснажує його сили». Батькам досить пропонувати свою допомогу, але не нав’язувати її. Залишатися зацікавленими і вірити в те, що дитина справиться з випробуваннями (адже тревожась,ми непомітно підриваємо упевненість дитини в своїх силах – діти дуже добре відчувають нас).

Допомогти підліткові розібратися в собі

Щоб визначитися з планами на майбутнє, старшокласникові потрібна допомога батьків. Не знаючи себе, він може не розрахувати сили і захопитися крайнощами – займатися добу безперервно або не займатися зовсім. Відсутність досвіду поки не дозволяє підліткові бути об’єктивним: йому важко побачити свої сильні сторони, розібратися в своїх бажаннях, пріоритетах, смаках і інтересах. Існує безліч підходів до самоорганізації, але ефективним буде той, який заснований на знанні себе. Який я? Мені легко запам’ятовувати на слух або конспектувати? Працювати поступово або штурмом? Саме у цьому підліткові можуть допомогти батьки: порадити, показати різні варіанти, розповісти про власний досвід. «Говорите з дитиною відкрито про те, на що він може розраховувати після школи, – уточнює сімейний психолог Людмила Петрановськая. – Плануйте разом з ним майбутнє з урахуванням фінансових можливостей сім’ї. Наприклад, на репетиторів або на курси гроша є, а на платне відділення – на жаль. Якщо цієї ясності немає, він буде думать, що всемогутні батьки якимсь чином вирішать все за нього». Деякі підлітки довго не можуть ухвалити рішення про свою майбутню спеціальність. Якщо дитина думатиме, що професію вибирають один раз і на все життя, це тільки посилить його тривогу. Тим більше що епоха, коли багато хто все життя працював на одному місці, пішла в минуле. Отже хай сміливо робить свій перший вибір!

Ваша дитина втратила інтерес до навчання, якщо:

·         Хоча б три з наступних проблем виявляються протягом декількох тижнів.

·         Вона регулярно спізнюється на уроки і іноді їх прогулює.

·         Дитина замикається або гарячиться, як тільки ви ставите їй питання про школу.

·         Вона часто робить завдання в останню мить.

·         Траплялося, що під час контрольної роботи дитина не могла нічого написати і здавала

·         порожній лист.

·         Їй важко зосередитися.

·         Підлітку важко планувати свої заняття заздалегідь, він не знає, що робитиме через три дні.

·         Дитина часто говорить: «Подумаєш, випускні іспити, їх всіх здають».

·         Вона не любить замислюватися про своє майбутнє.

·         Вона захворює в дні контрольних.

·         У неї немає друзів, або дитина спілкується цілими днями, забувши про уроки.

·         Дитина закинула своє хобі або, навпаки, захопилася ним в збиток всьому останньому.

 Як допомогти з навчанням непосидючій дитині

У гіперактивних дітей — своїх особливості. Батькам потрібно про них знати, аби допомогти сину чи доньці у навчанні

Настає дуже відповідальний і непростий момент у житті дитини — школа. Придбані ранець, зошити, щоденник. А чи готовий сам майбутній першокласник?! Батьки часто панікують: дитині пора сісти за шкільну парту, а вона не може всидіти на місці й кількох хвилин! Такі діти викликають у дорослих роздратування. Малих сварять, не знаючи, що гіперактивність — це медична проблема.

Впізнати гіперактивних дітей легко. Через свою поведінку вони не можуть залишатися непоміченими: ні хвилини не сидять спокійно. Якщо ж вони все таки змушені сидіти, все одно неспокійні, їх руки продовжують шукати собі заняття. Як же допомогти такій дитині?

Перше і головне, запам’ятайте — Ви її єдиний захист. Іноді за особливостями нервової системи важко розгледіти все інше. Але це важливо для Вашої дитини, якій і так дістається більше різких слів, ніж решті дітей. Ви повинні розгледіти в її особистості гарні риси: незлобливість, контактність, щедрість, оптимізм — це все «актив» Вашої дитини.

Гіперактивній дитині необхідна Ваша постійна підтримка. Потрібно глибоко душею прийняти проблему маленької людини і прищепити собі мудрість, доброту, терпіння та розумну суворість.

Якщо в сім’ї росте гіперактивна дитина, не віддавайте її до школи у 6 років. Розпочніть з найкращого варіанту — підготовчих курсів в обраній школі, у тієї самої вчительки, з якою дитина проведе перші шкільні роки.  Оптимальна форма навчання для гіперактивних першачків — ігрова. Згодом, коли їхній вік дозволить, потрібно обов’язково відвести їх до будь-якої спортивної секції, яка сподобається дітям і де достатньо руху. Дитині потрібне спілкування, увага, тому різноманітні заходи її стихія: походи, змагання тощо. Не забувайте про постійний контакт з учителем.

Що потрібно дитині, щоб звикнути до занять у школі?

Починати необхідно з режиму дня та відпочинку. Складіть разом розклад дня. Прийом їжі (3 рази на день), сон, виконання домашніх завдань, дозвілля — все повинно відповідати цьому розкладу. Окресліть дитині коло її обов’язків, а їх виконання тримайте під постійним наглядом та контролем. Частіше відзначайте зусилля і успіхи дитини, навіть якщо вони далекі від ідеалу.

У домі бажано мати спортивний куточок, де дитина зможе займатися рухливими іграми (канат, драбина, перекладина між дверима, кільця). Також необхідні прогулянки. Якщо є можливість, виділіть для дитини кімнату або її частину, тобто створіть її «територію».

Готуйтесь до занять раніше, щоб не втратити увагу малюка. Заняття потрібно починати з того, що найбільше вдається дитині або з повторення, щоб у малечі з’явилась впевненість у собі. Закінчити краще чимось простим, щоб дитина залишилась задоволеною своєю роботою.

У гіперактивних дітей бувають невдалі дні і навіть окремі години, коли у них нічого не виходить. У такий час навчити їх будь-чому не вдасться, тому не витрачайте свої нервові клітини. Відкладіть заняття до моменту, коли настрій у дитини поліпшиться.

Надія на те, що гіперактивна дитина виконає домашнє завдання самостійно — марна. За нею потрібно постійно слідкувати, щоб вона не відволікалась, підбадьорювати. Ні в якому разі не залякувати! Непосидючий учень може опанувати матеріал, запам’ятати вивчене, але через день все забути. Тому такому учневі необхідні повторення, схеми, картинки.

Уваги гіперактивної дитини вистачає ненадовго. Якщо Ви бачите, що учень перекладає олівці, неуважний, то залиште його на 10-15 хвилин, а потім продовжуйте заняття.

І наостанок: очікуйте тільки гарне від своїх дітей і щиро радійте їх успіхам!

 Шкільні конфлікти: позиція батьків

Кожен з батьків колись був дитиною і ходив у школу, тому батьки не з чуток знають, що таке шкільні конфлікти. Навіть якщо дорослий, будучи дитиною, не брав участь в конфлікті активно, а тільки був спостерігачем цього конфлікту, все одно переживання були досить великі, і впоратися з ними було непросто. Саме тому, коли батько дізнається, що у дитини в школі конфлікт, то в душі виникає буря почуттів і переживань. Іноді це страх і нерозуміння, іноді це злість і бажання всіх покарати. Як же діяти правильно, так щоб допомогти дитині, а не нашкодити?

Коріння шкільних конфліктів – в сім’ї

Конфлікти можуть бути дуже різними, це може бути конфлікт з учителем або з дітьми, дитина в конфлікті може бути надмірно агресивною або, навпаки, відчувати себе жертвою ситуації. Однак коріння всіх проблем дитини завжди будуть лежати у сімейних відносинах. Батьки можуть мені заперечити: як же так, у нас в родині все добре, ми любимо свою дитину, і ось вона іде в школу, і в неї починається конфлікт, хіба не школа винна в цьому?

Школа, безумовно, несе частину своєї відповідальності за те, що відбувається, однак зверну вашу увагу на те, що не у 100% дітей в одних і тих же умовах виникають конфлікти. Залежить це насамперед від того, наскільки дитина вміє адаптуватися до нових умов, наскільки у дитини досить внутрішнього ресурсу для того, щоб не руйнуватися від шкільного стресу, а навпаки тренуватися і ставати сильнішими, тобто збагачувати свій досвід з подолання важких ситуацій.

Отже, якщо у вашої дитини конфлікт в школі, перш за все зверніть увагу на те, що відбувається у вас вдома. Якщо вам вдасться зрозуміти, яка домашня ситуація може травмувати дитину, і по можливості змінити її, то конфлікти в школі припиняться.

Втручання батьків

Чи варто йти в школу? Звичайно, варто. У будь-якому випадку важливо з’ясувати, що відбувається, вислухати різні точки зору і по можливості захистити дитину. Пам’ятайте, що коли ми йдемо в школу, то нам складно зберігати нейтральну позицію. Адже ми колись були учнями, і тому фігура вчителя часто сприймається нами неадекватно. Однак ваша задача розібратися з тим, що відбувається в школі. Важливо дізнатися позицію школярів, замішаних у конфлікті, і позицію вчителя, можливо, позицію шкільного психолога. Це допоможе вам скласти найбільш адекватну картину того, що відбувається.

Якщо ви помічаєте, що ваша дитина розповідає вам про проблему зовсім не так, як говорять про це інші діти і вчителі, не поспішайте звинувачувати когось у брехні, цілком імовірно, що кожен з учасників конфлікту бачить ситуацію по-своєму. Немає сенсу виводити когось на чисту воду.

Як правильно допомагати

Розмовляючи зі своєю дитиною, пам’ятайте, що ваші рекомендації про те, як треба чинити в тій чи іншій ситуації, дитина не зможе використовувати, тому що в ситуації конфлікту ми діємо так, як відчуваємо. Тому набагато корисніше поговорити про почуття дитини. Якщо вчинки ми схильні розцінювати як правильні чи неправильні, то почуття не можуть бути неправильними. Почуття – це те, що ми в даний момент переживаємо, це наша реальність, наше буття. Тому якщо ви зможете розділити з дитиною її почуття, то ви дуже їй допоможете, вона відчує, що ви її розумієте, отримає вашу підтримку, а отже, у неї з’явиться ресурс на те, щоб справлятися з подібними ситуаціями.

Дітям також допомагає, коли ми, дорослі, ділимося з ними своїми дитячими труднощами. Якщо ви розповісте, що у вас у школі був теж якийсь конфлікт або складності у взаєминах, то це допоможе дитині відчути, що вона не одна така «неправильна», що конфліктні ситуації трапляються і з іншими дітьми і навіть з її батьками. Те, що ви пройшли через це, дасть дитині впевненість у тому, що і вона впорається з цією непростою ситуацією.

Важливо пам’ятати, що досвід вирішення конфліктів дуже корисний і в майбутньому обов’язково стане в нагоді вашій дитині. Тому немає сенсу берегти дітей від конфліктів, важливіше навчити їх вирішувати ці конфлікти.

 Роль сім’ї у вихованні дітей

Роль сім’ї у вихованні дітей – велика відповідальна. Батьки є першими вихователями, які зміцнюють і загартовують організм дитини, розвивають її мову і мислення, волю і почуття, формують її інтереси, прагнення, смаки, здібності, виховують любов до знань, допитливість, спостережливість, працьовитість.

Виховання дітей у сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Духовний вплив батьківського дому на формування її особистості створюється завдяки щирій материнській ласці, небагатослівній любові батька, домашньому теплу, піклуванню, затишку і захисту, родинній злагоді.

В. Сухомлинський вважав, що сім’я – «джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави». Але з досвіду роботи, ми знаємо. Що не кожна сім’я є саме таким «джерелом», не всі батьки мають певні знання про виховання діте.

Сімейне виховання – це процес досить складний і завжди пов’язаний з суб’єктивними факторами. Недосвідченість батьків, їхнє намагання опиратися виключно на на власний досвід, брак певних педагогічних знань навичок призводить до серйозних помилок.

Однією з важливих передумов виховання в сім’ї є підвищення педагогічної культури батьків. Піднесення педагогічної культури батьків є самоосвіта – читання психолого-педагогічної літератури з проблем виховання дітей у сім’ї; твори класиків української і світової літератури; добірки матеріалів періодичної преси, де широко представлено роль сім’ї у вихованні дітей.

Поради батькам щодо виховання дітей

ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ

        Розмовляйте з дитиною так, щоб не образити її грубим словом.

Не говоріть з дитиною зразу ж після вчинку.

Умійте вибирати місце й час для серйозної розмови з сином чи дочкою. Зауваження дітям при ровесниках не приносить ніякої користі.

В розмові з дитиною намагайтесь схилятися до тону порад, щоб було більше прохання, а не категоричних вимог.

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОМАШНЬОЇ ПРАЦІ

Домашня праця – найважливіший засіб виховання дітей. Привчайте дітей до посильної праці.

Хай дитина не зростає черствим споживачем в побуті.

Формами домашньої праці можуть бути самими різноманітними.

ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД

«Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте Ви виховуєте її в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли Вас нема дома.

Як ви одягаєтесь, розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, радієте або сумуєте, як ви відноситесь до друзів і ворогів, смієтесь, читаєте газету – все це має для дитини величезне значення».                                          А.МАКАРЕНКО

БАТЬКІВСЬКА ЛЮБОВ ДО ДІТЕЙ

       Батьківська любов до дитини повинна бути розумною.

Дитина, яку навчали з дитинства лише брати від інших, ніколи не зможе бути добрим батьком або матір’ю, чоловіком або дружиною, вірним другом, гідним громадянином своєї Батьківщини.

ГРА В СІМ’Ї

          Гра в сім’ї – важливий метод виховання. Частіше спілкуйтеся з своїми дітьми через різні види ігор.

Серйозні і веселі, голосні і тихі, математичні і літературні, спортивні і музикальні – ігри задовільняють потребу дітей у творчості, розвивають їх допитливість, навчають бути чесними, стриманими, уважними, сміливими, підкорятись колективу, допомагати всім.

ЗНАЙТЕ СВОЮ ДИТИНУ

     Щоб правильно виховати дитину, треба дуже добре придивитись, до поведінки дітей, батьки не можуть розібратись в причинах того чи іншого вчинку сина чи дочки. Педагогічна спостережливість – постійна потреба зрозуміти дитину.

    СІМ    БАТЬКІВСЬКИХ  ЗАПОВІДЕЙ

1.     Не вважайте дитину  своєю  власністю  – вона Божа.

2.     Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита,  не в  усьому досягає успіху…

3.     Не очікуйте, що вона виросте сама такою, якою хочете ви, –  допоможіть їй стати  собою.

4.     Запам’ятайте:  найголовніший ваш обов’язок  –  розуміти й втішати. Ви – не суддя, не  приклад для  наслідування , а людина,  на грудях якої можна  виплакатись і у п’ять,  і в п’ятдесят  років.

5.     Не переймайтесь, якщо  не можете  чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не  робите.

6.     Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

7.     Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона  віддячить вашим онукам.

  

Пам’ятка батькам першокласника

1.     Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.

2.     Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.

3.     Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.

4.     Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.

5.     Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.

6.     Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам’ятайте, що похвала та емоційна підтримка (“Молодець!”, “Ти так добре впорався!”) здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.

7.     Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

8.     Зі вступом до школи в житті вашого малюка з’явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.

9.     Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

 Виховуємо дитину в праці

ПРИБЛИЗНИЙ ПЕРЕЛІК ДОМАШНІХ ОБОВ’ЯЗКІВ

 Кожна родина може скорегувати цей список у залежності від умов і у відповідності з віком дітей.

1.     Поливати кімнатні квіти.

2.     Витирати пил.

3.     Накривати на стіл перед обідом, вечерею.

4.     Наглядати за порядком на своєму письмовому столі.

5.     Відповідати за порядок на книжковій поличці чи у книжковій шафі.

6.     Складати газети та журнали у певному місці. 

7.     Доглядати за свійськими тваринами.

8.     Періодично виконувати повне прибирання у своїй кімнаті чи кутку.

9.     Слідкувати за своїм одягом, пришивати ґудзики, вішалки тощо.

10.   Відповідати за порядок у кухонній шафі.

11.   Допомагати старшим по господарству. 

                                      

ПАМ’ЯТКА

1.     Дитина має якомога раніше дізнатися, де працюють її батьки, в чому полягає їх робота, наскільки вона важка й відповідальна. Дитина повинна розуміти, що добробут родини цілком досягається працею батьків, їхніми зусиллями та старанням.

2.     Дитина повинна знати, з чого складається сімейний бюджет, чого потребує сім’я у першу чергу, навчитися заощаджувати сімейні гроші.

3.     Якщо родина не відчуває матеріальних труднощів, не можна допускати, щоб дитина хизувалася цим перед однолітками. Якщо ж родина незаможна, батьки мають піклуватися про те, щоб у сина чи доньки не виникав комплекс неповноцінності, щоб вони не заздрили іншим дітям.

4.     Важливе значення має виховання чесності. Чесність — не уроджена, а набута якість особистості, насамперед, у родині. Нечесність — це таємне, сховане. Якщо дитина хоче яблуко і відкрито заявляє про це, це буде чесно. Батьки повинні уважно слідкувати за вихованням чесності у дитини. Якщо ви дали будь-яке доручення, обов’язково перевірте делікатно, щоб не образити дитину.

 Профілактика грипу

Пам’ятка з профілактики грипу та інших гострих респіраторних інфекцій (ГРІ)

ГРІ — це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів. Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу — повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.

Профілактика захворювань.

Профілактичні заходи спрямовані насамперед для підвищення резистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРІ та ГРЗ.

Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:

·         повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;

·         загартовування та часте провітрювання приміщень;

·         вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:

·         Часто мити руки з милом, особливо після відвідування;

·         Прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;

·         Широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.

На що необхідно звернути увагу:

·         Існують деякі особливості клінічного перебігу грипу у різних вікових группах. У дітей молодшого віку передусім можуть з’явитися симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми) навіть на тлі субфебрильної температури тіла. У осіб похилого віку на тлі ГРВІ загострюються серцево-судинні захворювання, активуються хронічні вогнища інфекції, що суттєво впливає на клінічні прояви грипу.

·         Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбують загальна слабкість, ломота в попереку, крижах, суглобах, м’язовий біль, порушується сон. Привертає увагу вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі — загалом воно нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період при грипі коливається від декількох годин до 3 діб.

·         Здебільшого на другу добу хвороби з’являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. На 3-5 добу кашель м’якшає, з’являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.

·         Вже в перші години температура тіла може сягати 39-40°С, утримуватись на такому рівні 2-3 доби. Проте, якщо в подальшому гарячка продовжується або розвивається її друга хвиля (загалом триває довше 5-7 діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.

Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою, тому його має визначати лікар. Не потрібно займатись самолікуванням, це небезпечно! При своєчасному і правильному лікуванні хвороба закінчується повним одужанням